25 Квітня, 2024
Я думала, що діти будуть вдячні за такий подарунок. А вони мені на зло переїхали в інший район Львова, ще й не сказали, куди саме!

Я думала, що діти будуть вдячні за такий подарунок. А вони мені на зло переїхали в інший район Львова, ще й не сказали, куди саме!

Для свого єдиного сина мені нічого не шкода. Навіть подарунок на весілля я обирала найкращий – квартира. Знайома сусідка, баба Богдана, продавала свою двокімнатну квартиру, бо сама переїжджала в село. От ми з чоловіком вирішили її викупити. Адже готове житло, ще й біля нас так близенько! 

– Мамо, навіщо ви купили квартиру? 

– Як це навіщо? Вам, аби ви мали де жити. 

– Ми хотіли самі обрати район. Ти ж розумієш, що мені, що Каті тепер на роботу треба довго добиратися? 

Ну добре, що у них тоді була машина і вони доїжджали на офіс. 

Адже перед тим, як віддати ключі Артему, я навмисне зробила дублікат.

От приходжу – а в раковині брудні чашки з-під кави, бутерброди недоїдені, якась ще коробка з-під ресторану. Я одразу зрозуміла, що Катя взагалі не вміє готувати, тому часто замовляють доставку з ресторанів. Поясніть мені, жіночки – хіба це так важко приготувати якісь голубці чи відбивні? Навчитися можна у будь-якому віці!

Тому я вирішила підійти раз до Каті та легко натякнути, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок

– Ну тобі хіба не буде приємно приготувати ось Артемові? 

– Ми купуємо одразу все в Сільпо, коли після роботи їдемо додому. Я на сніданок і так йому бутерброди чи яєшню готую. 

– Ну але ж зробити навіть борщ – то не так довго і важко. Я можу тебе навчити. 

– А нічого, що я втомлююся на роботі? Чи якщо я жінка – то повинна з ранку до ночі стояти біля плити? У мене робота з 8 ранку по 6 вечора, я не робот. 

Така нахабність молодої невістки мене відверто здивувала. Ну що за норов у молоді?

Хіба вони, дурненькі, не розуміють, що витрачають шалені гроші на ту їжу з кафе? А не дай Боже ще отруяться і в лікарні лежатимуть! 

Щоранку діти залишали після себе повний безлад. То не застелять ліжко, шафу не зачиняють до кінця, у ванній волосся на зливі та не закрита кришка унітаза. Хіба можна так жити, поясніть? От ніби у свинарнику, чесно!

– Ми зранку не встигаємо доїхати на роботу. Ви спробуйте з Галицького Перехрестя в годину пік за 15 хвилин доїхати до Стрийської вулиці? Там корки, ми по дорозі їдемо, як ненормальні! – дорікає Катя, коли знову їй згадую за безлад.

– Ну так прокидайтеся раніше, наведи собі будильник на 6 ранку, якраз встигнеш все прибрати.

– Мені зранку крім того, що сніданок приготувати, зібратися, треба ще порядки наводити?!  

Діти прожили на тій квартирі менше ніж рік. Десь наприкінці жовтня Артем до нас прийшов: 

– Мамо, ось ключі, забирай

– Синку, а ви замок новий поставили? 

– Ні, ми переїжджаємо. Знайшли квартиру, до роботи 10 хвилин пішки. 

– Тут тільки в роботі справа? 

– Мамо, ти вже вибач, але твоя “допомога” нас дістала. Дякую, що купила квартиру. Але я тебе про це не просив? Навіщо робити такий дорогий подарунок, а потім ним дорікати? Хочемо – купуємо готові страви у Сільпо чи ресторанах, мені зарплата це дозволяє. Хочемо – зранку залишаємо після себе кран ввімкнений чи телевізор! Але навіщо ти постійно до нас приходила? 

– Та просто допомогти.

– Ми себе там не почували, як вдома, а як у гостях! 

– Ну але я старша, краще знаю! Тим паче, я твоя мама!

– Мамо, мені вже не 10 років. Я дорослий чоловік, у якого є своя жінка. Досить вже тримати мене біля своєї спідниці. Дістало, ми через це з Катею знаєш скільки разів сварилися? 

Син з невісткою переїхали на орендовану квартиру. А ця пустує. І я не знаю, що робити далі. 

Мені от серце підказує, що та Катя так намовила сина, аби вони переїхали геть. Ну бо я ж така погана свекруха їм допомагала! Поки вони працювали, я приносила млинці закручені, рульку, м’яско запечене. І замість “дякую” – одні докори.

Не знаю, як вони далі самостійно житимуть. Адже зараз такі ціни на квартиру, на комунальні послуги, на продукти. Взяли і нахабно від мене відмовилися. Я тепер забожилася, що ні ногою в ту квартиру не піду. Повинні перші вибачення у мене просити. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *