Софійка була улюбленицею батьків. Вони завжди давали їй все тільки найкраще.
Тож Софійка займалася з найкращими репетиторами. Їздила навіть у районний центр на заняття.
Донька не підвела. Вона змогла своїми силами вступити на економічний факультет Київського університету. Після переїзду в столицю у неї буквально розпочалося нове життя, насичене різноманітними подіями.
На другому курсі Софія пішла разом з подругами в нічний клуб, щоб відсвяткувати День студента. Там вона познайомилася із Ярославом. Хлопець був на два роки старший від дівчини. Між ними спалахнули почуття і зав’язалися стосунки. Батьки Софії нічого про це не знали. Донька боялася розповісти їм правду, адже знала, що вони її не зрозуміють. Мама з татом постійно твердили, що навчання має бути на першому місці.
Після шести місяців зустрічань Софія з’їхалася з Ярославом на орендованій квартирі. Дівчина пішла працювати офіціанткою, а хлопець влаштувався водієм таксі. Вони планували одружитися восени, а літом познайомити між собою власних батьків.
Молодика не стало.
Софія ця новина неабияк підкосила. Дівчина саме дізналася про те, що скоро стане матір’ю. І як їй бути? Що сказати батькам? Чи варто народжувати? Стільки запитань й усі без відповіді.
Зрештою вона вирішила, що візьме академвідпустку і народить немовля. Потім дівчина змогла б повернутися на навчання і влаштуватися кудись на роботу. Однак вдома на Софійку чекала невтішна реакція батька:
– Ти зганьбила увесь наш рід! – кричав він. – Ми відіслали тебе вчитися, а ти нагуляла дитину! Тепер забирайся геть, щоб ноги твоєї тут не було!
Фото взято з вільних джерел
