7 Жовтня, 2024
Свекруха сама віддала нам дачу, а коли я забрала всі грядки, влаштувала істерику

Свекруха сама віддала нам дачу, а коли я забрала всі грядки, влаштувала істерику

Батьки мого чоловіка мають власну дачу. Як типові дачники, вони все життя їздили туди у відпустки та на вихідні. Мають город, де насаджують усього, що тільки хочуть. Набудували додаткових складових приміщень, насадили кущів, дерев, понароблювали грядок і вже майже там живуть. Щороку нова консервація.

Минулої зими свекруха захворіла: серце, ноги. Словом, вік, бо жінка вже старенька. От вони й вирішили віддати свою дачу нам з чоловіком. Ми, звісно, зраділи, бо і дітям буде свіже повітря, і завжди буде можливість змінити рідні стіни на щось свіже.

Ми планували запрошувати туди друзів на шашлик, але я точно не думала займатись морем тих грядок. У нас, слава Богу, з чоловіком доволі нормальний заробіток, тож ми можемо дозволити собі купити ті фрукти та овочі, які захочемо. Тож я навела порядок на городі: усе згребла, насіяла газону, купила діткам гойдалки. Недалеко поставили мангал з чоловіком, вийшло дуже затишно. Так і минуло наше літо в тих дачних турботах, але нам подобалось.

Ось восени навідалась до нас в гості на дачу свекруха. Сказала, що приїхала по врожай. Я була шокована, бо ж який врожай? Його нема! Та свекруха була не менш здивована, коли побачила, що ніяких грядок нема. Кричала так, що аж вуха в’янули. Чули всі сусіди, це точно. Діти, бідні, аж злякались і заховались в дім. Покричала вона на мене й поїхала.

Якось чоловік заїжджав до неї і спитав, чи не лишилась банка огірків консервованих для дітей. А вона винесла йому банку, наповнену сухими квітами, мовляв, бери, що садили, те і їжте. Я була шокована, чоловік теж. Що це таке? Як це називається? А ще вона сказала, що наступного року буде сама все садити на дачі.

Але я не розумію. Тобто садити? Ми туди стільки грошей вклали! Там ідеальна чистота й порядок, зона відпочинку. Ми й діткам пообіцяли, бо басейн для них зробимо. А що тепер робити? Я вже казала, що куплю їй овочів, скільки треба буде, й принесу на консервування, але що там, вона навіть говорити зі мною, бачте, не може. Навіть про онуків не думає, вони ж так марять вже тим басейном… Що це таке? Старість? Дикість? Жадібність?

Порадьте, як вчинити в такій ситуації?

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *