ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТОБІ, ДІВЧИНО…
Пробач мене, мамо.
Пробач мені, тату.
Що в гості до вас не приїду у свято.
У6или мене, а хотілося жити – коханою бути
і квіти ростити.
Та куля в0рожа життя обірвала.
Я ще не жила, вже Ангелом стала .
Пробач мені, мамо, за чорну хустину.
Життя віддала за свою Україну..
Автор: Соломія Українець.
