5 декабря, 2021
Через людей одного разу я почула, що моя колишня свекруха шкодувала через роки після нашого розлучення і говорила: “Перша невістка була золото, шкодую, що розлучила їх”. Був порив душі поїхати заради сина до них з подарунками, вони старі вже свекру 80, і свекрусі під 80. Мені шкода щиро їх, і в глибині душі я їх давним-давно пробачила

Через людей одного разу я почула, що моя колишня свекруха шкодувала через роки після нашого розлучення і говорила: “Перша невістка була золото, шкодую, що розлучила їх”. Був порив душі поїхати заради сина до них з подарунками, вони старі вже свекру 80, і свекрусі під 80. Мені шкода щиро їх, і в глибині душі я їх давним-давно пробачила

Ось уже як 20 років мене дуже мучить одне питання. Ми з колишнім чоловіком в розлученні 18 років. Максима я виховала одна. Свекри мої мене не прийняли, думали, що я з сім’ї з грошима і мої родичі будуть допомагати.

Це дивно звучить, розумію, що це складно зрозуміти, але ось так. Сина їх я любила без пам’яті, абсолютно на всі капризи свекрухи я реагувала болісно, ​​вона нас розлучала, як могла. Підстроювали різні підступи вони, ну не підійшла я їм ніяк. Ні мої борщі, котлети, чистота, доглянутий їх син, чистота в будинку і народження їх онука не зупинило від того, щоб нас з сином вигнати з їхнього життя і будинку.

І ось я зовсім юна з маленькою дитиною мати-одиначка залишилася одна без будь-якої допомоги на існування. Пішла в квартиру мами, а вона зайнята була завжди тільки собою. Після розлучення мене попросили більше ніколи їх сім’ю не турбувати, не дзвонити, ні про що не просити, і онука вони бачити не захотіли. Я просила, благала й плакала, що наше розлучення з їхнім сином це одне – не люблять вони мене, не хочуть вони бачити мене, так син нехай знає, що у нього є бабуся і дідусь. До речі, я без батька виросла і тому для мене це тема дуже делікатна.

Колишній чоловік дуже скоро знайшов мені заміну, одружився на молодій, красивій і з дуже знатної і забезпеченої сім’ї, дівчині з вищого світу. Зрозуміло, що я – “голота”, як вони казали, без вищої освіти і без забезпеченої рідні їм не підходила.

І стали ми з синочком жити і вирішувати проблеми по мірі надходження. Пролетіли роки як один день. Зараз мені 40 + і синові 20+. У нас все добре. Особисте життя я так і не влаштувала, ранена душа була дуже, з величезним потрясінням на все життя від першої і справжньої любові.

Через людей одного разу я почула, що моя колишня свекруха шкодувала через роки після нашого розлучення і говорила: “Перша невістка була золото, шкодую, що розлучила їх”. Був порив душі поїхати заради сина до них з подарунками, вони старі вже свекру 80, і свекрусі під 80. Мені шкода щиро їх, і в глибині душі я їх давним-давно пробачила.

І Максима я ніколи не налаштовувала проти них, а лише говорила: “Синку, треба всіх прощати, всі люди різні, зі своєю долею, ну ось вони такі”. І пропонувала йому дати адресу, купити на Різдво подарунки, і щоб він поїхав до діда з бабою, адже що для людей похилого віку важливо? Це ж щастя, напевно, побачити копію їхнього сина, первістка? Зрозуміло, що у колишнього чоловіка ще є діти. Але син пішов в їх породу, каже вони мене не хотіли бачити колись, то й тепер не треба…

А я з кожним днем ​​думаю, адже роки так летять, ніхто не йде назустріч один до одного, батько нічого не хоче робити, йому 50 років. Баба з дідом теж не приїжджають і не шукають з нами зустрічі майже 20 років. Що робити? Совість тільки мене одну мучить. Чи змиритися?

МИ ПРОВОДИМО ОПИТУВАННЯ ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID 19 ПРОГОЛОСУВАТИ МОЖНА ТУТ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *