29 ноября, 2021
Поки доїла норовливу корівку Зіроньку, згоріла каша, яку поставила братику на сніданок. Так бігла до хати, відчувши запах, що зачепившись на порозі полетіла шкереберть разом з дійницею. Вся в молоці втираючи сльози поставила нову порцію сніданку для брата і пішла годувати поросятко, яке голосно кувікало в сараї. Повернулась і знову невдача – каша збігла і залила всю плиту. Тринадцятирічна Руслана сіла і гірко заплакала

Поки доїла норовливу корівку Зіроньку, згоріла каша, яку поставила братику на сніданок. Так бігла до хати, відчувши запах, що зачепившись на порозі полетіла шкереберть разом з дійницею. Вся в молоці втираючи сльози поставила нову порцію сніданку для брата і пішла годувати поросятко, яке голосно кувікало в сараї. Повернулась і знову невдача – каша збігла і залила всю плиту. Тринадцятирічна Руслана сіла і гірко заплакала

Поки доїла норовливу корівку Зіроньку, згоріла каша, яку поставила братику на сніданок. Так бігла до хати, відчувши запах, що зачепившись на порозі полетіла шкереберть разом з дійницею. Вся в молоці втираючи сльози поставила нову порцію сніданку для брата і пішла годувати поросятко, яке голосно кувікало в сараї. Повернулась і знову невдача – каша збігла і залила всю плиту. Тринадцятирічна Руслана сіла і гірко заплакала.

От як бабуня справляється. Як? Все у неї до ладу і все швиденько. Не встигла прокинутись, уже й сніданок готовий і поросятко сито похрюкує і корівонька видоєна припнута біля двору пасеться. І все до ладу, кругом порядок і чистота, хоч з підлоги їж. А бабуня завжди з зачіскою і навіть у випрасуваній сорочці.

А у Руслани, хоч і прокинулась о шостій, усе шкереберть. он уже десята, а сніданку немає. Поросяті дерті сухої лиш і змогла насипати, бо помиїв нема. А де їм узятись, якщо вони з братом уже два дні на вівсяних пряниках сидять? Ось сьогодні кашу вирішила зварити і знову невдача – згоріла. Вчорашній суп псу вилили, бо скис після першого ж прийому. Думала каша не зіпсується хоч в таку спеку, а де там та каша.

Узяла сапу і пішла на город картоплю сапати і підгортати. бабуня казала, що вже час. Вона її вила, як треба. Годину пропрацювала Руслана, а роботи не видно. Поглянула вона на той гектар картоплі і аж дурно їй стало. Розуміє. що сама не впорається аж ніяк. А сонечко вже високо і робити далі вона просто не може.

Втираючи сльози пішла мити підлогу у веранді від молока. Добре у відерці хоч трохи лишилось, якраз по чашці їм з братом на сніданок. Хоч поїсть. Крутиться з самого ранку а роботи не видно. Виморилась дуже, а все чомусь на збиток виходить.

Оце знову бабуню згадала. Почала гаряче молитись за рідненьку. Аби послав їй Всевишній здоров’я. Одна вона у них лишилась. Геть одна на цілому світі. Сироти вони з братом, хоч і не любить бабуня цього слова.

— У сиріт геть нікого немає, а у вас є я, – повторює постійно.

Тата з мамою раптово рік тому не стало. До того жили вони усі разом у Києві і навіть не думала Русланка що колись щось може змінитись. Їх у інтернат спочатку забрали. Бабуні одразу не віддали їх під опіку. Довелось доводити що може вона у свої п’ятдесят двох діток утримувати і виховувати. Забрала вона їх до себе лиш чотири місяці тому. Як же вони всі раділи, скільки ж щастя було!

А оце занедужала… Каже той професор, що від усього пережитого. Ніби й не турбувало бабуню нічого, а встати з ліжка не змогла. Але професор сказав Руслані, що бабуня до них повернеться, просто їй потрібен час і спокій.

Руслана схлипнула знову. А якщо їх знову заберуть? Добре, що бабуню рано-вранці забрала швидка, ніхто й не бачив того, але ж колись хтось дізнається, що вони оце вдвох лишились зовсім.

Рипнула хвіртка і дівчина аж ганчірку з рук впустила злякано – хтось прийшов.

— Галю, – кликала сусідка бабуню, – Галю, ти де, що не бачу другий день. Ми з моря повернулись, а тебе не бачу. Думаю зайду сама, раз ти до мене не йдеш. – побачивши Руслану над калюжею молока попросила покликати бабуню.

— А її нема, – втираючи сльози і намагаючись не видати свій розпач мовила дівчинка, – Вона у місто поїхала, а ми з братиком на господарстві.

Сусідка тітка Олена здивовано підняла брову.

— А Зірку ти доїла? От помічниця у бабусі. Дай-но мені дійницю я піду погляну чи все ти, доню, видоїла.

Руслана не хотіла, аби Олена в сарай заходила. Там одразу вона зрозуміє що бабуні немає. Дівчинка уже третій день корову не виводила, дуже вже її боїться.

А Олена вже гній відкидає і корівку доїть, адже знає, що мала не могла видоїти як слід. А ще Олена зрозуміла що Галини немає і судячи по виразу обличчя Русланки щось сталось, але малій лячно сказати.

Вийшла від корови і пішла в дім молоко цідити. Побачила залиту кашею плитку і остаточно впевнилась, що Галина відсутня.

— А ми лиш з моря повернулись, – сказала весело до Руслани, – Мідій і рапанів привезли і креветки є. Ти давай, буди братика і підемо до мене те все їсти.

Нагодувавши дітей і попоравшись у сусідки, Олена зателефонувала до знайомої в районку. Так і є! Галина в стаціонарі третій день. Воно й не дивно таке пережити. Село і так дивувалось, як вона скільки витримала. Провела на той світ спочатку чоловіка, місяця не минуло, як не стало сина з невісткою. Дітей теж не хотіли їй віддавати. Одному Богу відомо чого вартувало Ггалі оформити всі необхідні папірці. От і не витримала, мабуть. Не з заліза ж вона.

Уже через годину Галинин двір не впізнати. Посходились усі небайдужі. Хто гній відчищає, хто город сапає, а Оленка з Русланкою їсточки людям та й собі готують. Дядько Петро сіно з поля привіз, адже Галя його якраз викосила перед тим усім. Уже вдвох з Семеном розгрузили і он, на горище закидають.

Дивиться Руслана і сльози їй течуть. Вона ж навіть не знає тих, хто оце прийшов допомагати. І кожен підходить, кожен добре слово говорить, запевняють, що все буде добре.

Автор Анна Корольова.

МИ ПРОВОДИМО ОПИТУВАННЯ ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID 19 ПРОГОЛОСУВАТИ МОЖНА ТУТ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *