27 октября, 2021
На нашому весіллі майже все село гуляло. Родичі несли дорогі подарунки, а сусіди великі гроші. З чоловіком я вже живу 17 років. Свекри мої дуже хороші та добрі люди, постійно горнуться до мене. Та останнім часом я хочу розлучитися зі своїм чоловіком, хоча у нього немає іншої жінки, він хороший сім’янин і добрий батько. Та моя родина мене зрозуміє, бо люди його вже не впізнають

На нашому весіллі майже все село гуляло. Родичі несли дорогі подарунки, а сусіди великі гроші. З чоловіком я вже живу 17 років. Свекри мої дуже хороші та добрі люди, постійно горнуться до мене. Та останнім часом я хочу розлучитися зі своїм чоловіком, хоча у нього немає іншої жінки, він хороший сім’янин і добрий батько. Та моя родина мене зрозуміє, бо люди його вже не впізнають

Зі своїм чоловіком я живу вже цілих 17 років, виховуємо з ним трьох діток. Воно в цих роках наче й недоречно про кохання писати, подумають про мене люди, а я саме з нього почну.

Любов у нас спалахнула ще в ранній юності, в молоді роки. Тільки одне одного й бачили, інший світ наче й не існував для нас в ті часи. За матеріалами

Якими щасливими ми з ним були! Вродою нас Бог не обділив. Обоє веселі були, життєрадісні такі. Одружилися. На нашому весіллі майже все село гуляло. Стільки хороших слів та побажань пролунало в нашу адресу! Здавалося, що свято в нашому житті буде завжди.

Так і велось. Але тільки перші кілька років. Гарно жили. А тепер… Загубив кохання мій чоловік, проміняв на сивеньку. Чому почав випивати? Якось оце недавно був зовсім спокійний, друзі саме кудись завіялися, то поговорили ми з ним по-хорошому, щиро. Каже, люблю я тебе, дітей також люблю, але ж якось так життя пішло, що немає в ньому радості. Усім, відповідаю, нині нелегко, але ж маємо роботу, хліб і до хліба, дах над головою. А які діти у нас гарні. Давай, кажу, кудись поїдемо вдвох. Знайдеться кому за дітьми нашими приглянути. Хіба, доводжу, сивенька та — радість? Пригорнув мене до себе так щиро…

А через день-два усе пішло по-старому. Приходить додому знову веселий — зовсім інша людина. Відразу шукає причину якусь, щоб посперечатися зі мною. І слів не добирає, — перед дітьми незручно. Може, хтось подумає, що виховання у нього таке. Аж ніяк. Батьки — сільські інтелігенти, щирі та дуже приємні люди. Самі сумують, що із сином таке коїться. Та й чоловік має освіту — закінчив технікум. Працює шофером, раніше його дуже цінували на роботі, а тепер…

Кажу йому: схаменися. Чим живеш? Раніше і в Київ вибирались у музеї, кіно. Книжки купували якісь цікаві. Тепер ніщо його не цікавить зовсім.

Що робити? Розлучитися? Фінансово я зараз зовсім незалежна жінка, старший син уже хороший помічник. Але зізнаюся: люблю я його щиро й досі.

Зберегло серце те хороше, що колись було. Гляну на нього, коли він поруч і до друзів в гараж не бігає, і тепло стає на душі. Та й 17 років прожили разом. Рідним він мені став, дуже рідним…

Оксана Л.,

МИ ПРОВОДИМО ОПИТУВАННЯ ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID 19 ПРОГОЛОСУВАТИ МОЖНА ТУТ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *