26 октября, 2021
В реалібітаційному центрі поглядом я зустрілась з хлопчиком, який сидів в інвалідному кріслі і не могла відвести від нього очей. Настільки гарненький, милий, вилитий мій чоловік – я просто закохалася в цю дитину. А чоловік, почувши його прізвище – зблід

В реалібітаційному центрі поглядом я зустрілась з хлопчиком, який сидів в інвалідному кріслі і не могла відвести від нього очей. Настільки гарненький, милий, вилитий мій чоловік – я просто закохалася в цю дитину. А чоловік, почувши його прізвище – зблід

У мене тихе і спокійне життя. Я давно в шлюбі, у нас троє дочок, старша вже підліток.

Працюю я на дому, я роблю ляльки ручної роботи і продаю через свій інтернет-магазин. Ляльки у мене дорогі і за ними черга, своє хобі я змогла перетворити в успішний бізнес. За матеріалами

Нещодавно пролунав дзвінок від подруги Насті, вона працює в агентстві свят, то в костюмі принцеси скаче, то в костюмі клоуна собачок з куль крутить.

Настя сказала, що їх попросили виступити з розважальною програмою в дитячому реалібітаційному центрі для дітей інвалідів, які залишилися без піклування батьків. І у неї запитали, чи може у неї є знайомі, хто може майстер класи для дітей провести, вона згадала про мене.

Проводити потрібно було це безкоштовно, але я погодилася. Чому б не зробити добру справу, не все ж вимірюється грошима. Та й час на той момент у мене вільний був – я закінчила чергове замовлення.

Коли я приїхала в центр, то мене провели в кімнату для творчості, там мене чекали дітки. Коли я туди зайшла, то просто не змогла ступити й кроку далі. В інвалідному кріслі сидів хлопчик років п’яти, від якого я не могла відвести очей. Настільки гарненький, милий, вилитий мій чоловік – я просто закохалася в цю дитину.

Після цього тиждень не могла ні про що думати, крім цього хлопчика. Вирішила поговорити з чоловіком на рахунок усиновлення – той став крuчaти, що я зійшла з розуму. Яке може бути усиновлення, та ще й хвору дитину. Після цього ще два дні ми не розмовляли.

Я збиралася виходити з дому, чоловік запитав куди я зібралася:

– Я Семенчика поїхала провідати.

– КОГО?

– У того хлопчика ім’я Семен. А прізвище…

Чоловік тут же зібрався зі мною, сказав, що так і бути подивиться на хлопчика раз для мене це так важливо. Я раділа, як дитина … вірила, що його сеpце розтане.

Після центру чоловік поїхав і повернувся додому випивший. Потім я стала вимагати пояснити мені …. і він пояснив.

Виявляється у нього давно була коханка з таким прізвищем, як у хлопчика. Зустрілися і розійшлися. А коли я сказала прізвище хлопчика, то у нього щось клацнулo. Прізвище то дуже рідкісне, вирішив подивитися на пацана – він і правда його копія. У той же день знайшов її мати, та зізналася, що народила від нього дитину, але дитина була хвора і вона відмовилася від неї.

Чоловік мене запевняв, що він тільки з нею мені зраджував і більше ніколи, стояв на колінах і плакав – просив забрати хлопчика. Я подивилася на чоловіка і сказала:

– Ти думаєш, що якщо я його хотіла забрати тоді, то зараз щось змінилося? Тепер я його ще більше хочу забрати – це брат наших дочок.

Далі нас чекало стільки труднощів, що я часом вила від втоми. Забрати хлопчика була не найбільша проблема, а ось пояснити дітям все – в рази складніше. А потім курси реабілітації, лікування операція і багато-багато боротьби, щоб мій хлопчик встав на ніжки і пішов сам.

На чоловіка було багато образи, але зараз наші відносини змінилися. Минуло вже 9 років. Ми немов почали все спочатку, і зараз коли я дивлюся на сина, який ганяє у футбол, катається на велосипеді, а перед школою цілує мене і каже: «До вечора, мамуля!», То розумію, що все було зроблено на краще … навіть ця помилка чоловіка.

Несповідимі шляхи Господні!

МИ ПРОВОДИМО ОПИТУВАННЯ ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID 19 ПРОГОЛОСУВАТИ МОЖНА ТУТ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *