27 октября, 2021
Вчора у мене був день народження, а діти просто про нього забули. А я цілий день чекала, телефон з рук не випускала, але ні син, ні невістка навіть не згадали. Напевно, я потрібна тільки тоді, коли гроші даю.

Вчора у мене був день народження, а діти просто про нього забули. А я цілий день чекала, телефон з рук не випускала, але ні син, ні невістка навіть не згадали. Напевно, я потрібна тільки тоді, коли гроші даю.

Це ж ким треба бути, щоб не привітати рідну матір з днем народження! В минулому році нехай пізно ввечері, але схаменулися! – ображено розповідає пенсіонерка Орися Іллівна. – Згадали про матір, пізно і по телефону. Син дзвонив, вітаємо, мовляв, мамо, бажаємо здоров’я тобі! Гучний зв’язок включив, там і невістка приєдналася до привітань.

Я, вислухавши привітання, звичайно, не втрималася, кажу, а ще пізніше не могли зателефонувати? Вони почали виправдовуватися, ось, ми тільки з роботи приїхали, додому зайшли, раніше незручно було б розмовляти!

Зате в цьому році – взагалі ні дзвінка, ні повідомлення. Вчора у мене був день народження, а діти просто про нього забули. А я цілий день чекала! Але ні син, ні невістка навіть не почухались!

Прикро, бо чужі люди дзвонили, з минулого, можна сказати, життя – колега колишня, подруга юності, ми з нею останній раз бачилися років двадцять тому. Сусідка зайшла з цукерками, абсолютно стороння людина, але ж згадала якось! Я кілька разів з її дитиною залишалася, грошей не взяла, вона вдячна досі. А діти – ні.

Син Орисі Іллівни одружився п’ять тому, живе з дружиною окремо, на іншому кінці міста, виплачують кредит за квартиру. Гроші на перший внесок дала їм Орися Іллівна. Вона ж допомогла купити в нову квартиру холодильник і пральну машину, віддала дітям на перших порах свою шафу, диван, не кажучи вже про дрібниці типу каструль і табуреток.

– Треба ж було дітям допомогти. Вони і так на ремонт витратилися, – пояснює Орися Іллівна. – Не хочу, щоб кредити зайві набирали. Ні до чого це, вистачить і одного кредиту.

З невісткою відносини у Орисі Іллівни рівні, без особливих емоцій. Дзвонить вона в основному синові, і то нечасто. Намагається не набридати молодим.

– Працюють вони обоє, звичайно, багато, – розповідає Орися Іллівна. Дітей немає, народжувати не хочуть, всі розмови про це обривають. Я вже й не питаю більше. Хоча яка сім’я без дітей?

Зараз Орися Іллівна серйозно ображена на сина і його дружину.

– Я, звичайно, не сподівалася на якесь особливе ставлення до мене. Напевно, я потрібна тільки тоді, коли гроші даю! А коли нічого від мене не чекають, так мене в їхньому житті і немає.

– Орися Іллівна, ну самі ж кажете, діти багато працюють. Запрацювались. Ну забули, буває! Не варто робити далекосяжних висновків. Чекайте, прибіжать з вибаченнями.

– Але ж про свої дні народження вони не забувають. Я б подивилася на них, якби син дружину не привітав, або навпаки. Загалом, я вважаю, що висновки робити треба. Ображена я, словами не передати.

Діти і справді передзвонили на наступний день і відверто зізналися, що запрацювалися і просто забули… У них, виявляється, був важкий день. Але я не розумію, як син міг забути про мій день народження. У нього що, є кілька мам? Ну не можна так поступати з людиною, яка тебе народила. Адже що нам на старості ще треба, як не їхньої уваги і турботи?

Але хіба це поясниш теперішнім дітям?

МИ ПРОВОДИМО ОПИТУВАННЯ ЯК ВИ ВІДНОСИТЕСЬ ДО ВАКЦИНАЦІЇ ПРОТИ COVID 19 ПРОГОЛОСУВАТИ МОЖНА ТУТ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *